Відділ освіти, молоді та спорту

Жовтневої районної державної адміністрації

Первомайська ЗОШ І – ІІІ ступенів

 Іще горять в душі бажання

Позакласний захід зі світової літератури

розробив і провів

вчитель світової літератури

Первомайської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Коровай М. В.

Первомайське - 2010

Первомайське - 2010

Тема: Літературний салон «Іще горять в душі бажання…» (на прикладі

           творчості А. Фета та Ф.Тютчева).

Навчальна мета: познайомити учнів із поетичною творчістю видатних

                               російських ліриків ХІХ ст.; розкрити роль жінок у  

                               творчості письменників; визначити місце і роль жанру

                               романсу в мистецькому житті Росії ХІХ ст.;

                               прищеплювати дітям естетичні смаки, у цікавій формі  

                               подати історію розвитку романсу.

Виховна мета: виховувати любов до пісні й прекрасного.

Обладнання: портрети письменників, аудіоапаратура, звукозаписи романсів,

                        підсвічники, гітара, мультимедійна презентація.

Присутні: учні 10-а і 10-б класів, вчителі, запрошені гості: Левківський М.

                  М., директор Первомайського БК, Шевченко А. Б., завідуюча

                  селищною бібліотекою, Гусан Т. В., шкільний бібліотекар.

Учасники: учні 10-а та 10-б класів.

Дійові особи: І ведучий, ІІ ведучий; учні-літературознавці; учень,

                        переодягнений в Ф. Тютчева та учень, переодягнений в А.

                        Фета; читці-декламатори.

ХІД ЗАХОДУ

Пролог «Ліричний»

(Клас прибраний у стилі ХІХ століття. На дошці висять портрети митців, на столі стоять не запалені свічки. Усі учасники вдягнені відповідно до канонів моди ХІХ ст. На стенді виставка книжок А. Фета та Ф.Тютчева. звучить мелодія романсу, що сповіщає про початок свята. Звучить романс)

Плаття із криноліном, капелюшки,

І черевичків ніжна білизна…

Співає весело Росія,

Її, мабуть, ніхто вже не впізна.

Камінні стіни золотом блищать,

Всі росіяни вітаються до вас.

Дахи, дерева, квіти і птахи –

Усі співають дивний цей романс.

Неначе фантастичний феєрверк

Ця пісня, коли поглянути згори.

Лиш пари, мов птахи, летять,

І диригент рахує: «Раз, два, три…»

(Звучить пісня групи «Белый орел» «Как упоительны в России вечера», під яку демонструється слайд-шоу. Виходить вчитель)

1.     Вступне слово вчителя.

         Сьогодні всі ми зібралися, щоб познайомитися із творчістю двох видатних російських поетів ХІХ ст. – Афанасія Афанасійовича Фета та Федора Івановича Тютчева. Ми з вами познайомимося не тільки з їхніми віршами, але й з романсами, які займають важливе місце в художньому доробку митців, а також познайомимося з історією розвитку романсу в мистецькому житті Росії ХІХ ст.

         На наше свято ми запросили гостей: Левківського М. М., директора Первомайського БК та Шевченко А. Б., завідуючу селищної бібліотеки, Гусан Т. В., шкільного бібліотекаря, які поділяться з нами цікавою інформацією про творчість цих митців та розкажуть нам всім про романс як жанр мистецтва.

Нашою метою буде спробувати відтворити дух епохи, в яку жили й творили письменники, а також визначити провідні мотиви лірики поетів. Долучитися до виконання романсів. А зараз надаємо слово нашим ведучим.

(Звучить музика. Виходять ведучі)

І частина «Музична»

Вед. 1: Доброго дня, шановні друзі!

Вед. 2: Доброго дня, шановні любителі мистецтва!

Вед. 1: Чарівні струни ніжної душі,

Плач скрипки, звуки гітари,

Похідний клич армійської труби,

Громоподібний дріб литаврів.

Вед. 2: Усе це музика чарівна, наче сон,

Супровід людського життя і неспокою.

Щасливим будеш ти, коли,

Прекрасна музика з тобою!

Вед. 1: Музика. Її називають мовою душі, бо ніщо так не хвилює душу, не говорить про потаємне, як музика.

Вед. 2: Мова справжньої музики не проста. Вона досяжна лише тому, хто навчився уважно слухати, зосереджено сприймати, серйозно аналізувати.

Вед. 1: Адже все значне, глибоке, що є в музиці, розраховане на серйозне розуміння, на зосередженість думки і душі. Так, як і серйозне читання. І навіть більшою мірою.

Вед. 2: Адже музика немає окремих слів, з якими пов’язані окремі поняття. Мова музики ширша. Взяти хоча б назви пісень:

Яке розмаїття! Сьогодні ж ми з вами поговоримо про романс.

Вчитель: романс – невеликий за обсягом вірш та музичний твір для сольного співу з інструментальним акомпанементом.

Батьківщиною романсу вважається Іспанія. Згодом цей жанр поширився і в інших європейських країнах, ставши піснями про кохання. У Росії романс вже існував в ХІХ ст. як авторська пісня.

Вед. 2: Слово надаємо Левківському Миколі Миколайовичу, директору Первомайського БК, вчителю музичного мистецтва Партизанської школи

(розповідь про романс як музичний твір. Виконання романсу під гітару)

ІІ частина «Поетична»

Виходять ведучі під легкі акорди романсу «Романс»

Вед. 1: Сьогодні ми зібралися для того, щоб вкотре пересвідчитися в майстерності таких видатних російських письменників ХІХ ст., як А. Фет та             Ф. Тютчев.

Вед. 2: Так, справді. Адже ці дві людини своєю творчістю відкривають одну з яскравих сторінок російської поезії ХІХ ст.

Вед.1: На нашому святі є ще одні гості: завідуюча Первомайською бібліотекою-філією Шевченко Алла Борисівна та бібліотекар школи Гусан Таїсія Василівна, яким надаємо слово.

(виступ бібліотекарів про письменників)

Вед. 2: Глибокі лірики за покликанням, А. Фет і Ф. Тютчев створили справжні поетичні шедеври, які стоять в одному ряді з творами В. Шекспіра, О. Пушкіна, М. Некрасова й ін.

Вед. 1: І сьогоднішня наша зустріч буде незвичайною, адже до нас завітали самі письменники, щоб поділитися секретами свого успіху. Отож надаємо їм слово.

(Під музику виходять по черзі учні, перевдягнені в А. Фета та Ф. Тютчева й розповідають про життя і діяльність. Перед виступом учні-літературознавці коротко розповідають про особливості творчості письменників)

Літературознавець 1: Федір Тютчев - російський лірик XIX ст., один із найталановитіших представників філософської поезії. У моїх віршах відчутна настанова на інтелектуальне споглядання поєднувалася з пристрасними переживаннями.

(На сцену виходить учень в образі Ф. Тютчева)

Федір Тютчев: Народився я 5. 12. 1803 р. в селищі Овстуг Орловської губернії. Згодом моя родина оселяється в Москві й батьки запросили вихователем до мене поета С. Раїча, у якого я вчився хисту до літератури.

Мій перший вірш був присвячений тату і називався «Люб'язному таточкові». У 1822 р. - вступив на службу до Державної колегії закордонних справ і як дипломат виїхав до Німеччини. Протягом закордонної служби, що тривала понад двадцять років, продовжував віршувати. Багато вільного часу я присвячував поетичній творчості. Вперше мої вірші були надруковані лише у 1836 р., і зробив це сам О. Пушкін.

Доля звела мене з прекрасною жінкою Елеонорою Петерсон, з якою я одружився. Та наше подружнє життя обірвалося через дванадцять років, коли моя люба дружина померла після глибокого нервового потрясіння, спричиненого пожежею на пароплаві, свідком якої вона стала. Та життя продовжувалось і на мені зустрілася ще одна вродлива жінка,з якою я взяв шлюб - Ернестина Дьорнберг.

На 1850 р. припадає моє зближення з Оленою Денисьєвою. Та через 14 рокыв мені довелося перенести страшну втрату, біль від якої не вгамувався до останніх днів мого життя, - смерть О. Денисьєвої. Шукаючи хоч якоїсь розради, я виїхав за кордон, до рідні. Однак тягар страждань це не полегшило. 1805 р.  - я повернувся на батьківщину. Але і тут мені довелося пережити тяжкі втрати - смерть близьких людей, що підірвало фізичні й духовні сили поета.

(Виходить учень-літературознавець)

Літературознавець 1: Творчий шлях Ф. Тютчева охоплює понад півстоліття. За цей час поет написав небагато - менш ніж триста віршів, що вміщуються в одну книжку. Однак ця книжка, за висловом російського поета А. Фета, вагоміша за безліч томів.

Самобутність мистецького розвитку Тютчева великою мірою визначається його понад двадцятирічним перебуванням за кордоном - осторонь від магістрального шляху розвитку російської літератури й суспільного життя взагалі. Повернувшись до Росії після тривалої відсутності, поет наче наново відкрив для себе російське життя, а також відчув себе «уламком» минулої епохи, «уламком» покоління, що вже зійшло з авансцени національної культури.

Втім, після періоду творчого мовчання (у 40-і роки Тютчевим було написано лише кілька віршів) його талант вступив у фазу нового розквіту.

Відтак творчість поета поділяється на два етапи: 20-30-х та 50-60-х років.

У поезіях, створених у перший період, наголос робиться на утвердженні ліричного героя у космічному бутті. Навіть сюжети віршів, присвячених темі кохання, вводяться митцем у перспективу Всесвіту. Дослідники відзначають зв'язки тютчевської творчості цієї пори з ідеями російських «любомудрів» (членів однойменного філософського гуртка та представників філософської течії у російській поезії), німецького філософа Шеллінга, а також мистецьким досвідом німецького поета Г. Гайне.

Літературознавець 2: Пріоритетним напрямом поезії Ф. Тютчева у другий період було художнє осягнення людського світу в усій його конкретиці. Одним з найважливіших мистецьких досягнень цього етапу був знаменитий «денисьєвський цикл».

Основну частину доробку поета складають вірші філософського, пейзажно-філософського та любовного плану. Крім того, Тютчев є також автором поезій, що належать до кола громадянської лірики, а також віршів, написаних «з нагоди» і містких ліричних мініатюр.

(Читання поезій напам’ять під музику романсів:

«Весенняя гроза», «Silentium!», «Декабрьское утро».

Виходить учень-літературознавець)

Літературознавець 3: Афанасій Афанасійович Фет – російський лірик ХІХ ст., що увійшов до історії літератури як «співець відчуттів» і «фанатик краси». Його поезія є довершеним взірцем «чистого мистецтва».

Афанасій Фет: Я народився 1820 р. в маєтку поміщика Афанасія Шеншина в селищі Новосьолки Мценського повіту Орловської губернії.

У 14 років був відправлений до німецького пансіону в містечку Верро, що у  Естонія. Невдовзі отримав від батька повідомлення про те, що моє прізвище було змінене на «Фьот».

З 1837 р. роблю перші спроби у царині поетичної творчості.Навчався  на словесному відділенні філософського факультету Московського університету. Тоді ж М. Гоголь, який прочитав мої вірші, благословив мене на серйозну літературну працю.

У 1840 р. випустив першу поетичну збірку «Ліричний Пантеон» (за підписом «А.Ф»).

На 1848 р. припадає зустріч з Марією Лазич, у яку я до нестями закохався, однак від одруження з якою все ж таки відмовився. Драматична історія цієї любові відбилася в моїй ліриці.

1857 р. одружився з М. Боткіною. З 1860 р., ставши мценським поміщиком, покинув літературні заняття й присвятив себе господарській діяльності. 1863 р. - вийшло друком зібрання моїх творів. З 1873 р. – з ласки царя поновлюю права наслідування прізвища «Шеншин». Того ж року повертаюся в літературу. 1882 р.- після тривалої перерви з'явилася нова збірка поезій «Вечірні вогні».

Літературознавець 3: А. Фета зазвичай називають одним із «найсвітліших» російських ліриків, оскільки його класичні поезії з надзвичайною силою передають настрої піднесеної радості буття та органічної єдності з природою. Однак творча доля митця, в якій закарбувалися драматичні злами його внутрішнього життя, не збігається з цим усталеним уявленням. За юнацьких років травмований звісткою про «сумнівні обставини» свого походження (що мало безпосередні наслідки для його подальшої кар'єри), Фет витратив багато років життя на завоювання гідного соціального статусу. Далекими від ідилічних були його взаємини з читачами, з-поміж яких було чимало тих, хто дорікав поетові за «беззмістовність» його творів та байдужість до злободенних питань сучасного суспільно-політичного життя.

Небезконфліктними були й взаємини з власною творчістю: кілька разів Фет, намагаючись відмовитися від подальшої літературної діяльності, занурювався в суто практичні клопоти господаря маєтку, а потім, після тривалих пауз, знову повертався до віршування, раз у раз сягаючи нових вершин поетичної майстерності.

Літературознавець 4: Роздвоєність особистості Фета на проникливого лірика, наділеного романтичною гостротою почуттів, й розсудливого поміщика, що дбає про прибуток і порядок у своїх володіннях, сприй­малася сучасниками як дивний парадокс, хіба що не найбільша загадка цього митця.

На початку свого творчого шляху А. Фет зазнав значного впливу ідей німецького філософа Гегеля. Лірика першого періоду принесла йому славу «світлого» поета, обдарованого «абсолютним музичним слухом» у царині сприйняття прекрасного.

У 60-і роки Фет принципово й послідовно обстоював незалежність мистецтва (й зокрема — мистецтва поетичного) від суспільно-політич­ного життя. Прізвище поета стало прапором «чистого мистецтва» — однієї з найзначніших течій у російській ліриці середини XIX ст. Полемізуючи з представниками так званої «натуральної школи», Фет виступав проти матеріалістичної естетики й раціоналістичних засад художньої творчості.

Поволі (приблизно у 70-і роки) у творчості поета набирає силу тен­денція до зображення трагічно-дисгармонійного стану людської душі, яка прагне вічного і прекрасного (що, за Фетом, властиво природі), а проте приречена на боротьбу й смерть. Ці настрої, взагалі співзвучні добі декадансу**, сягнули вищої позначки в збірках останнього деся­тиліття життя поета. У цих книжках також відбилося вельми показове захоплення митця вченням німецького філософа А. Шопенгауера, який був однією із знакових постатей декадентської культури.

Багато творів А. Фета були покладені на музику й збагатили репер­туар класичного російського романсу.

(Звучить декілька віршів у виконанні учнів під музику романсів.

 «Шепот, робкое дыханье…», «Сонет», «Бал», «Учись у них – у дуба, у березы…»)

Заключне слово вчителя. Вихід ведучих.

Вед. 1: Ось такий дивний і незвичний романс, який проймає душу своєю чарівною музикою.

Вед. 2: Так і зачаровуєшся ним.

Вед. 1: Таємничий романс…

Вед. 2: Таємниця його в тому, що він сповнений самим життям і невіддільний від його радощів і смутків.

Вед. 1: І як знати, можливо, саме в цьому відгадка довголіття романсу, такої нев’янучої любові до нього людей різного віку.

Вед. 2: А закінчити прекрасну зустріч з піснею мрій хочеться цим романсом.

Звучить романс